Шукаючи дорогу в щасливе майбуття
Ішов юнак по горам у сонячні місця.
Знайти кохання справжнє він мріяв навесні,
Щоб серденько зігріти й кохану віднайти.
Стомився у дорозі той хлопець й задрімав...
І чує дивний голос, що линув з ясних хмар,
Побачив двох дівчат він, прекрасних, як зоря,
І дух перехопило – вражала їх краса.
«Скажіть мені, дівчата, хто ви й звідкіля?
Які у вас є мрії про ваше майбуття?
Бо я любов шукаю по селах і містах,
Та де знайти, не знаю, мені той вірний шлях?»
І мовила красуня прекрасна, як зоря:
«Знайшов ти, що шукаєш, бо я - ЛЮБОВ ЗЕМНА.
Зі мною ти пізнаєш всі радощі життя,
І я в тобі відкрию таємні відчуття...
А мрію я про те лиш, щоб ти мене любив.
Мене завжди єдину, щоб на руках носив,
І для мене щоб співав ти, і мені служив.
А любити я тебе буду лиш тоді».
Але хлопець враз замисливсь й дівчині сказав:
"Може справді я шукаю все життя тебе...
Але що, як ясне небо хмара затягне?
І якщо не зможу раптом догодити я тобі,
То кохання твоє зникне й зменшиться тоді?"
Відповіла та красуня: "Вибирай як хочеш,
А любитиму тоді лиш, як усе це зробиш.
Лиш тоді кохання буде, як мені догодиш,
Як складуться почуття – то побачимо згодом".
І мовила дівчина, що поруч там була:
«Не сумуй ти, бо існує не лише любов земна.
Бог створив любов небесну – це моє ім’я.
Маю інші ідеали, цілі й мрії я.
Хочу з радістю зігріти кожну душу я,
Чоловіка буду вірно кохати завжди я.
Коли сумно, я розраджу, біль твій розділю,
Бо моя любов є вічна в радості й в жалю.
І люблю я не за настрій і красу очей,
А тому, що добротою Бог наповнює мене.
Хочу я, щоб й ти любив, всіх людей навколо,
Їхню душу зігрівав щирою любов’ю.
І обрав юнак небесну вічную любов,
Що уміла всіх прощати і радіти знов.
А любов земна чекала на закоханість нову...
Гляди, друже, будь уважним,
Вибирай собі не ту...
Прочитано 14437 раз. Голосов 8. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Перспектива - Анна Лукс В ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯ ВСЁ БОЛЬШЕ И БОЛЬШЕ христиан ОСТАВЛЯЮТ "СВОЮ" ЦЕРКОВЬ И УХОДЯТ В ДРУГУЮ. Это становится каким-то наваждением. Причины самые незначительные. Иногда говорят: " Человек ищет, где лучше, а рыба, где глубже". НО ЧТО МОЖЕТ БЫТЬ ГЛУБЖЕ И ЛУЧШЕ ХРИСТА? А ЦЕРКОВЬ- ЕГО ЦЕРКОВЬ- ЛЮБИМА ИМ И НИКОГДА НЕ БУДЕТ ОСТАВЛЕНА. НЕ МЕСТО ДЕЛАЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТЫМ, А ИСТИННОЕ ПОСВЯЩЕНИЕ СЕБЯ В ХРАМ БОЖИЙ НАПОЛНЯЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТОСТЬЮ ОБИТАЮЩИМ В НЁМ ДУХОМ БОЖИЕМ. ПОРА ВООБЩЕ ЗАДАТЬ КАЖДОМУ СПАСЁННОМУ КРОВЬЮ ХРИСТОВОЙ ВОПРОС: "А правильно ли бежать из одной церкови в другую?" Может, стоит остаться и молиться Первосвященнику о тех "неправильностях", которые режут глаз, а не оставлять братство самым лёгким путём своего бегства от трудностей, которые исправляет только Сам Великий Первосвященник. Встать с Ним в проломе за своё братство. Перспектива... Это слово я услышала от одного брата, который на мой вопрос: "Почему он хочет уйти из этой церкви в другую?", Ответил, что здесь у него нет перспективы. Я не могла освободиться от мысли о перспективе. Молилась и размышляла. В чём же перспектива Христиан? И может ли помышление о ней двигать нашими поступками и словами? МОЖЕТ!!!Может, если мы точно определим для себя, это понятие и соизмерим с ним нашу Христианскую Жизнь. В этих размышлениях родилось стихотворение, и я уверена, что другие перспективы перед Богом - ничто! Мы - не свои, а стало быть, нами не могут двигать личностные желания выделиться, преуспеть или возвыситься в талантах, данных Господом. ЧТО УГОДНО ХРИСТУ КАК ГОСПОДИНУ МОЕЙ ЖИЗНИ? И Я, И ТЫ КАК ХРИСТИАНЕ ДОЛЖНЫ ЗАДАВАТЬ СЕБЕ ЭТОТ ВОПРОС ПЕРЕД ЖИВЫМ БОГОМ В МОЛИТВЕННОЙ ТИШИНЕ.
